Мирослав Маринович

Мирослав Маринович

Мирослав Маринович

роб. тел. (032) 240 94 40(101)

е-mail: marynov@ucu.edu.ua

– Український політикум витрачає чимало грошей, щоб роз”єднати державу

– Перспектива Любові. Як нам відзначити 1025-ліття хрещення Київської Русі?

– Розійтися, щоб об’єднатись (pdf)

– Довга дорога в церковних дюнах (pdf)

– Реалістична справа

– Нам треба йти далі!

– Личность: шаги к себе и во имя идеи

– The issue of human rights in the Ukrainian context

– The Sin Of Their Mouths, The Word Of Their Lips

– Between “Hosanna!” and “Crucify Him!”

– Open letter to D.V. Tabachnyk, Deputy Prime Minister on Humanitarian Issues

– COMMENTARY: No religious freedom without democracy: a lesson from “Orange Ukraine”

– THE FIGURE OF METROPOLITAN SHEPTYTSKYY IN THE NON-LINEAR SPACE OF HISTORICAL TIME

– For Russian Orthodox, Greek Catholic Spread “Like Virus,” Says UCU Vice-rector”

Президент Інституту

з 2008 року віце-ректор з питань призначення та місії

УКУ Директор Інституту (1997–2007).

Перший проректор Українського Католицького Університету (з 2005), віце-ректор ЛБА (УКУ) з питань зовнішніх зв’язків (2000–2005); член дорадчої групи з екуменічних питань при Главі УГКЦ та радник Екуменічної комісії УГКЦ.

Науковий працівник київського Інституту східноевропейських досліджень НАНУ

(1993–1999); викладач історії християнства в Україні у Дрогобицькому інституті управління (1992–1994) та у Дрогобицькому педінституті (1991–1993); кореспондент дрогобицької газети “Галицька зоря” (1990–1997).

Член Українського богословського наукового товариства (з 1998), Громадської ради

Українсько-Американського бюро захисту прав людини (з 1993); засновник Української асоціяції “Міжнародна Амністія” та перший голова її Національного комітету (1993–1997); засновник першої групи Міжнародної Амністії на теренах колишнього СРСР (Дрогобич, 1991).

Освіта: стажування в Немегенському католицькому університеті (Нідерланди), в Інституті східнохристиянських студій (жовтень – листопад 1999), у Центрі з вивчення прав людини Колумбійського університету (Нью-Йорк, США, вересень – грудень 1996); університет “Львівська політехніка”, інженер напівпровідникової техніки (1967–1972).

Автор “Євангелія від Юродивого” (1988), перекладеного німецькою та французькою мовами (1990, 1991), двох збірок есеїв: “Україна на полях Святого Письма” (1991) й “Україна: дорога через пустелю” (1993), монографії “Українська ідея і християнство, або Коли гарцюють кольорові коні Апокаліпсису” (2003), брошур “Спокутування комунізму” (1993), “Права людини” (1994), “Okumenische Prozesse in der Ukraine” (1999), “An Ecumenist Analyzes the History and Prospects of Religion in Ukraine” (2004), а також близько сотні статей і доповідей, присвячених проблемам релігієзнавства й аналізу релігійних і суспільних процесів в Україні та опублікованих як у виданнях Інституту, так і в українській та зарубіжній пресі.

Лауреат премій: ж-лу “Сучасність” – за політологічне дослідження “Спокутування комунізму” (1993); імени Валерія Марченка від Українсько-Американського бюро захисту прав людини – за кращу публікацію в українській пресі на тему захисту прав людини (1995); імени Зеєва В. Жаботинського від Товариства “Україна – Ізраїль” – за визначний внесок у справу міжнаціонального порозуміння (1999). Галицький лицар у номінації “Громадський діяч” (1999).

Лауреат орденів: “За мужність” І ступеня (згідно з указом Президента України В. Ющенка від 8.11.2006); Кавалерського хреста Ордену заслуги Речі Посполитої (згідно з указом Президента Польщі Л. Качиньського від 6.11.2006 – за внесок в українсько-польське порозуміння); “За інтелектуальну відвагу” – від Капітули ордену “Ї” (2004).