Мирослав Маринович: Відродження суспільства починається з любові до ближнього

Мирослав Маринович. Фото: Микола Тис/ZIK

Учора, 18 квітня, відомий правозахисник, публіцист, член-засновник Української Гельсінської групи, віце-ректор Українського католицького університету Мирослав Маринович презентував свою книгу «Всесвіт за колючим дротом. Спогади та роздуми дисидента». Провівши кілька років за радянської системи у таборах суворого режиму та засланні, Мирослав Маринович залишився дійсно людиною – щирою, справедливою і неозлобленою.

«Всесвіт за колючим дротом» – це роздуми про дисидентство і тоталітаризм, життя політичних в’язнів у концтаборі. Мирослав Маринович також розповідає читачам про діяльність Української Гельсінської групи, несправедливі арешти та радянське «правосуддя».

IA ZIK зібрала найцікавіші думки правозахисника, які він озвучив під час презентації книжки.

Мета – не озлобитися

«Я довго вагався і забороняв собі писати ці спогади. Мені не хотілося занурюватися у минуле, тому що мої думки весь час у майбутньому. Інколи було важко щось згадувати, оскільки я постійно думаю, як рухатися далі. Для мене визначальним було те, як я сам собі сформулював, чого я не хочу. Коли завершився суд, прийшов прокурор і спитав перед відправленням до табору, яку мету собі ставлю. Відповів: «Не озлобитися». Сформулював це завдання ніби на весь період табору. Я не виправдовую КДБ, але їхніми руками Господь робив велику справу – перевтілення моєї душі», – згадує Мирослав Маринович.

Правозахисник додає, що йому було складно згадувати деякі ситуації.

«Розумію, що ця книга може принести мені не лише друзів, а й ворогів. Бо для деяких людей описання певних ситуацій може бути прикрим. Я справді не хочу нікого кривдити, адже то був важкий час. Тому описувати все те – це ніби змушувати людину каратися за все те, за що вину мала понести влада. Але не можна і не згадати цього.
Презентація книги спогадів Мирослава Мариновича «Всесвіт за колючим дротом». Фото: Миколи Тиса/ZIK
Скажімо, члени Гельсінської групи переживали страшний психологічний тиск за ті пару місяців до арештів. Чи можна було припускати, що КДБ не буде намагатися мати серед нас агентів? Неможливо! І постійно стояло питання – а хто ж? Один час мене також вважали агентом КДБ і про це повідомляли всюди, куди ми їхали. Тому я маю образу не на людей, а на систему», – ділиться віце-ректор УКУ.

Важливо вміти піднятися, коли ти впав

«Згадувати своє життя було солодкою мукою, тому що в ньому справді було багато болю і багато сорому, – продовжує Мирослав Маринович. – Я щиро описував ситуації. Важливо не те, щоб не падати. Важливо вміти піднятися, коли ти впав. Я показував, як це виглядало в моєму житті, щоб інші люди навчилися. Безтурботне життя неможливе. Усі духовні процеси вертикальні: якщо ви не пнетеся догори, ви падаєте».

Також Мирослав Маринович розповів, що настільки поринав у спогади, що це навіть впливало на його здоров’я.

«Зі мною стався один цікавий випадок, коли я описував свої табірні дні. Ще у таборі певний період часу я почав знічев’я непритомніти. Я вже звик тоді до тих станів. А коли повернувся додому, згодом це минулося. І от коли, пишучи книгу, занурився у табірні спогади, я знову двічі знепритомнів», – говорить публіцист.

Згадуючи покарання, яке йому призначила радянська система, Мирослав Маринович зазначає: «Коли я перебував у слідчому ізоляторі КДБ, у мене з’явилося відчуття, що насправді ми живемо в абсолютно детерміністському світі, де все визначено, а кожен мій крок мав сенс і є елементом якоїсь більшої картини.

Табір був великою школою для мене. Я справді намагався бути християнином навіть там. Табір задав мені інший ритм, я мав час подумати над вічними речами. Там ми вже були покарані, тому вели найкращі діалоги – сміливо обговорювали все, що не можна було на волі».

Відродження суспільства починається з любові

На думку віце-ректора Католицького університету, любов – це перший крок, з якого починається все.

«Сьогодні фатально бракує солідарності, довіри одне до одного. Відродження починається з любові – до ближнього, до скривдженого, хворого, слабкого. Коли ти починаєш любити людей, з’являється міжособова довіра, яка переростає у суспільну. І тільки тоді вже можна преображати суспільство. Без цього всі політичні та економічні рішення будуть шкутильгати. І ми це бачимо – у нас в країні приймаються ніби правильні рішення, але таке враження, що над кожною людиною слід поставити перевіряльника, а над ним – ще одного», – додає Мирослав Маринович.

Тож, «Всесвіт за колючим дротом» – це не просто книжка, в якій зібрані сухі історичні факти. Це розповідь про цілий світ людини, котра пережила тиск системи, але не зламалася. 22 квітня видання презентують на «Книжковому Арсеналі» у Києві. Також сьогодні вже готується переклад книги англійською мовою.

Підготувала Ольга Іващук,
IA ZIK

Джерело: http://zik.ua